Людина між володінням і буттям

У капіталістичному суспільстві, на думку Еріха Фромма, панують два принципи існування: володіння та буття. На перший погляд, таке розмежування лише на дві категорії видається доволі примітивним та не філософським, адже і так зрозуміло, що людина в своєму житті чимось володіє: майном, речами, тілом;  вона є чимось – людиною, громадянином, мислячою особистістю тощо. Принцип володіння, за Фроммом, спрямований на те, щоб у процесі виробництва – споживання людина, включена у нього, користувалася виробленим продуктом та не відчувала потреби виходу за межі системи, яка продукує ці суспільні блага й задовольняє саму особу. В цьому наче немає нічого поганого, але включення у цей процес  створює такі умови, за яких індивід змушений займатися лише цієї діяльністю, ставати «гвинтиком» системи. Виробляючи продукти для споживання, даючи простим обивателям задоволення усіх їхніх потреб (навіть тих, про які вони не знали, а їх їм просто  нав’язали), ця «система» цінностей відвертає від запитів власної душі. В іншому аспекті цей характерний атрибут саме капіталістичного способу існування й виробництва описував ще Маркс у своєму «Капіталі», коли працівник відчужується від плодів праці, не задовольняється нею. В сучасності діється те ж саме. Для успішності в кар’єрному зростанні потрібно виявляти позитивні якості характеру (тобто надягати маску): доброзичливості, людяності й всіляко показувати, що саме ця людина та її проблема найважливіша для фірми, компанії, банку. Та насправді це лише маска, за якою стоїть особа (чи група осіб),  що хоче під виглядом допомоги – відібрати  гроші, майно, збереження, тільки щоб самому процвітати й багатіти. Цей кар’єрист внутрішньо ненавидить своїх конкурентів, бо вони забирають його можливості на ринку, він ненавидить того, кому хоче допомогти, бо той забирає його гроші. В такому стані роздвоєності – на роботі ти маєш виявляти одні риси характеру, а всередині ненавидіти ці якості (або не усвідомлювати  їхній пагубний вплив і далі обманювати, користуватися довірою інших, заради утвердження успішності в справі), що їх вимагають роботодавці – призводить до психічних розладів  або смерті. Осмислюючи ці проблеми сучасного життя, Е. Фромм послідовно висвітлює  думки про розуміння цього принципу такими світочами як: Будда, Христос, Мейстер Екхарт. «Навіщо людині увесь світ, коли вона може душу свою загубити» – проголошує Христос зі сторінок Євангелія від Матвія; Будда говорить про те, що людина зможе звільнитися від страждань тоді, коли перестане бажати наживи (це також стосується і бажання володіти чимось); німецький учений та теолог Мейстер Екхарт у своїх проповідях закликав до внутрішньої убогості духу. Але ясно одне, що обивательська свідомість живиться лише тим, що підносить їй масова культура. Обиватель не може піднятися до рівня розуміння й осмислення  вчень Будди, Христа, Мейстера Екхарта і тому виходить порочне коло: у людини з’являються нові потреби, які насправді породжує сучасна індустрія розваг, а духовні потреби (спілкування з друзями, сприйняття якісної музики, розмірковування над книжками тощо) відсуваються навіть не на другий план. І формується складна ситуація: душа прагне одного, а розум і воля спрямовані в інший бік, і так поступово людина відчужується від себе й потрапляє в кризову екзистенційну ситуацію. Якщо не звертати уваги на запити власної душі й гнатися лише за матеріальним накопиченням, то, за Фроммом, на таких людей чекає психіатрична лікарня або самогубство. Гаслом людини-власника, особи, яка стала механізмом, додатком до маховика капіталістичної системи є: «Я є те, що я маю»  або «Я є таким, яким вам потрібен». Цей «власницький» принцип переноситься на всі сфери буття людини: навчання, віру, любов, дружбу, розуміння інших, владарювання над підлеглими тощо. Фромм так пояснює принцип володіння, наприклад, у сфері навчання. » Ті студенти, для котрих принцип володіння є домінуючим, мають на меті триматися того, що вони «вивчали», чи то твердо покладаючись на власну пам’ять, чи дбайливо зберігаючи свої записи. Вони не намагаються створювати чи вигадувати щось нове… Зміст лекцій не стане частиною їхньої власної системи мислення, не розширить, не збагатить її… Студент і зміст лекції так і лишаються чужими один одному, хіба що студент стає власником колекції чиїхось висловлювань…» (c. 41-42). Також «володіння» починає панувати і в мові. Це можна помітити в суто філологічному плані, наприклад, коли людина приходить до лікаря й починає розповідати свою проблему, частіше за все вона каже: «я маю психічний розлад» замість «я стривожений, стурбований своїм станом» або кажуть: «у мене є кохання» замість «я закохався», тобто більше користується іменниками (абстрактними позначеннями), а не дієсловами (тими словами, що відображають її стан) не усвідомлюючи одного: ні тим ні іншим, не можна якось матеріально володіти. Та позбутися розуміння світу й людей, як якогось придатку, речі, які можна купити або обміняти  – допомагає фундаментальний гуманістичний принцип буття. 

Цей принцип описували вищеназвані мислителі й релігійні діячі, політики й економісти. Упродовж усієї  історії людства були світочі, які спрямовували більшість до принципу буття та шляхів досягнення його у житті. Яскравим прикладом служить діяльність німецького теолога, філософа, лауреата  Нобелівської премії миру – Альберта Швейцера. Досягнувши академічних висот, отримавши високі наукові ступені – відійшов від усього, почав займатися благодійною та місіонерською діяльністю. Зі своєю дружиною він в Африці заснував лікарню, де надавалася допомога всім нужденним й хворим. Швейцер намагався жити за принципом буття, наповнюючи його жертовністю, допомогою іншим людям. Те ж саме можна сказати і про Будду, який покинув царський палац, багатства, дружину –  заради самозаглиблення, віднаходження істини. Таких прикладів при бажанні можна знайти багато. Але не тільки ці атрибути  притаманні буттю як певній формі існування людини в соціумі. Ще одною з ознак буття, за Фроммом, є активність. «Активність – це цілеспрямована соціально визнана поведінка, результатом якої є відповідні соціально корисні зміни « (c. 102). Бути активним означає розкривати свої потенціальні можливості, здібності, талант, розум, творити, намагатися виходити за рамки власної ізольованості. Спрямовувати енергію на самовдосконалення, боротьбу з труднощами, долати атмосферу пасивності, рухатися вперед – це передумови досягнення гармонії в собі й принципи радикально – гуманістичного психоаналізу. «Шлях до буття – це проникнення крізь оманливу видимість до сутності реальності та пізнання цієї сутності»  (c. 112). Людина  має зірвати маску, щоб намагатися тверезо дивитися на себе та речі навколо, бо інакше вона приречена на конфлікт між зовнішньою поведінкою і внутрішнім життям, ідеалами, думками. Прагнення до реальності спонукає особу шукати істинне «Я» в суспільстві тотальної відчуженості людини від самої себе. Ще однією ознакою цього принципу є любов. Лише кохаючи самовіддано, розуміючи іншу людину з її потребами та приймаючи за неї відповідальність  можна по-справжньому наблизитися до реалізації принципу буття, що полягає в тому, аби позбавитися егоцентризму, нарцисизму та інших негативних якостей характеру. Любов має надихати двох людей на творіння, щастя, взаєморозуміння.

Звичайно, це лише короткий огляд тих положень, які висвітлює автор у цій книжці. У заключному розділі «Нова людина і нове суспільство», Фромм подає цілу низку тверджень, за яких сучасна людина могла б досягти гармонії й миру, а також виклад способів суспільно-економічних перетворень за принципом буття, які допоможуть людству вийти з духовної, соціальної, екологічної кризи.

 Багато праць Еріха Фромма перекладено  російською мовою. Українською ж мовою книжка «Мати чи бути?» німецько-американського психолога й філософа, перекладена вперше, а її значущість неоціненна. Цим перекладом автори заповнюють духовну прогалину в свідомості українського читача, бо  питання розглянуті в ній, допомагають глибше відчути й збагнути прірву, в яку потрапила сучасна людина («принцип володіння») і як з цієї прірви викарабкатися («принцип буття»).

Молодь України, 9 червня, 2011 (http://www.molod-ukraine.com/index.php?option=com_content&view=article&id=105:2011-06-09-16-23-18&catid=12:2011-01-14-09-58-18&Itemid=14).