Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.

У серії «Ретророман», яку започаткувало харківське видавництво «Фоліо», вийшла 5-та книжка детективіста Андрія Кокотюхи «Коханка з площі ринок». Перед цим були: «Адвокат із Личаківської», «Привид із Валової», «Автомобіль із Пекарської», «Різник із Городоцької». Уже анонсовано вихід ще двох видань у цій серії — «Втікач із Бригідок» та «Офіцер із Стрийського парку». Андрій Кокотюха. Коханка з площі Ринок. Роман. Художник-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2016. — 282 с. — (Ретророман) Семикнижжя Андрія Кокотюхи про старовинне місто потенційно може вирости у ретросеріал на великому екрані, про що десь глибино мріє і сам автор. Мені ж ретросерія А.Кокотюхи видається певним викликом для інших міст, де письменнику також можна «накопати» яскравих детективних (і не тільки) сюжетів, де також є туристично-екскурсійний потенціал. Книжка тоді слугуватиме своєрідним путівником-запрошенням відвідати цю місцевість та сягнути її історичних таємниць. Себто це два в одному. Місто Лева — головний персонаж усіх детективів Кокотюхи у стилі ретро. У цій місцевості відбуваються вбивства та їхні розслідування. У Львові, звісно, зарито багато скарбів для красного письменства, історичних досліджень та культурологічних студій. Львів, безперечно, і в списках ЮНЕСКО, і тут найбільше пам’яток архітектури, і він має звання культурної столиці нашої неньки, але чи Львовом єдиним живе українська культура? Чи не витісняє це місто з інформаційного простору, культурологічного дискурсу інші, не менш привабливі міста? Наприклад, матір міст руських Київ, козацький Чернігів, морську перлину України — Одесу, Луцьк, Тернопіль, Житомир та багато інших. Не кажучи вже про дрібніші й славетні міста. Так і хочеться запитати в автора: «Кокотюхо! Роззирніться! Чому тільки Львів?!». А відповідь частково можна знайти на обкладинці, у хитрому й непримітному повідомленні вкінці, де зазначена екскурсійна компанія, котра проведе шанувальників роману шляхами головного героя… Вдала ця маркетингова стратегія або ні, вирішувати лише тим, хто купить, прочитає ретрорман і здійснить прогулянку львівськими вуличками разом із адвокатом Климом Кошовим, дантистом Йозефом Шацьким, відставним комісаром поліції Мареком Віхурою, польською панянкою Магдою Богданович та іншими героями роману. Антураж «Коханки з площі Ринок» дуже подібний до старого кіно на плівках. Немов кінохроніку порізали на кадри та презентували у вигляді світлин перед кожним розділом. Львівська повсякденність 1914-1916 років, з її людьми та площами, гудінням перших автомобілів та звуком трамваїв, готелем «Жорж» та баром «Під вошею», де збираються бандити і повії. Цими вуличками зі старими назвами: Кракідали, Крута, Двєрніцького, пасаж Міколяша; тогочасними друкованими виданнями: «Українське життя», «Прикарпатська Русь»; історичними постатями: отаман Донського козачого війська Матвій Платов, польський політичний діяч, віце-президент Львова Тадеуш Рутковський, граф Бобринський, генерал Шереметьєв, лідер галицьких москвофілів Володимир Дудкевич та інші. Особливий колорит роману — це занурення в мовну стихію. Усі колоритні слова — фехтувати (жебрати), зафундуєш (пригостиш), шлямувати (обдурювати спільника), павук (рядовий поліцай), бикицер (швидко), бімлихе (даруйте) — письменник пояснює в кінці книжки, у коментарях. Для написання роману автор використав історичну літературу та консультувався із письменником Юрієм Винничуком, істориком Ігорем Лильо та іншими істориками (Василь Расевич, Мар’ян Мудрий) і львовознавцем (Ілько Лемко). Усі ці старання, обставини й створюють неповторну атмосферу й колорит міста Лева на початку ХХ-го століття у період російської окупації. Не менш важливою складовою роману є ідеологічний аспект. Як і сто років тому, так і зараз Москва наступає і окуповує, загарбує наші території (до початку Першої світової війни Львів був у складі Австро-Угорської імперії). Відчайдухи на кшталт адвоката Кошового (цей образ подібний до Франкового Є. Рафаловича із повісті «Перехресні стежки») — своєрідного мозкового центру роману й альтер-его автора — навіть у ті часи виступали на захист малоросів від царських заборон і циркулярів. Бо малоросіяни бачте посміли друкувати просвітницьку літературу: абетка, народні оповідки, віршики для дітей, публікації для дорослих. У результаті адвокат і сам опиняється за гратами, як посібник мазепинців. Подібні історії дуже нагадують нашу сучасність, коли все українське — упосліджене, утискається, пригноблюється й душиться північним сусідом. Письменник створює цілу галерею зрадників-русофілів, газетяр Зенон Химич, благодійник Ярослав Навотний та писар при магістраті Роман Данилевич. Скільки таких Химичів, Навотних і Данилевичів по всій Україні, скільки таких маленьких і великих підступних зрадників сидять як в парламенті, так і десь у непримітних місцях, роблять свою чорну роботу і ллють воду на «русcкий» млин. Автору вдалося бодай у романі зобразити цих персонажів-зрадників, чиї надії не справдилися із приходом російської окупаційної влади. Саме русофіли є всесвітнім злом як з ідейної точки зору, так і з моральної, адже один із персонажів спроваджує на той світ російського офіцера Антона Платова, та його коханку, австрійську шпигунку Божену Микульську. Струнка й сувора детективна оповідь, голлівудські сцени у готелі «Жорж», незвичайні персонажі-знахідки (коротун та фокусник Гиря Краківський), львівські декорації початку ХХ століття — ось, що ви зустрінете в новому детективі Андрія Кокотюхи. ДРУГ ЧИТАЧА (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/48096/)