Місто. Міста. Країни.
Місто Київ оповите легендами, віковічною історією, неповторною красою та самобутнім духом. Апостол Андрій Первозванний так свого часу сказав про гори над Дніпром : «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог» і не помилився! Київ став духовним, культурним соціально-економічним центром, «матір’ю міст руських». Це стосується не тільки Київської Русі, а й подальших періодів у історії та сучасності. Динамічний розвиток науки, техніки, мистецтва, перетворювали та змінювали місто. Щось у ньому залишалося, а щось кануло в небуття. І щоб зрозуміти те, що залишилося та наповнити його змістом, оживити тканину історії, автор розмірковує про рідне місто. Києву присвячений перший розділ книжки. В другому ж розділі представлені два «мандрівні» есе про Азербайджан і Північний Кіпр. Як відомо, автор цієї книжки киянин, випускник Київського державного педагогічного університету ім. Драгоманова (зараз Національного). Він 15 років працював у Києво-Печерській лаврі. Низка його есе («1051…», «Лаврські історії», «Ченці дипломати») присвячено цьому святому місцю, яке включене в світову спадщину ЮНЕСКО. В них автор постає не просто як оповідач історій та життя лаврських ченців, а й свідок таємниць, чудес, всього того, що не може пояснити людина користуючись власним розумом й досвідом. Письменник тут виступає неначе співвідкривачем постатей (Антонія Печерського, Миколи Святоші, ігумена Данила тощо), цікавих фактів монастирських життя, а також пише про будівлі, печери, внутрішнє влаштування споруд. Мимоволі опиняєшся у цих стінах, де ченці творили свої молитви, тримали піст, вирішували внутрішні монастирські справи. Та книга не вичерпується лише цим. В полі зору авторського осмислення знаходяться, і пам’ятник княгині Ользі, біографічні статті присвячені св. Варварі Великомучениці, Святополку II, архітектору Андрію Меленському, вулиці Олеся Гончара, київському трамваю тощо. Мало хто з киян знає місто. Проходячи повз такі архітектурні шедеври як: церква Святого Миколая, пам’ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права, церква Різдва Христового на Подолі – кияни не знають того, хто їх проектував, чия це заслуга перед містом. Або мало хто з киян знає, скільки раз перейменовувалася (або, які назви носила) вулиця, яка на даний момент названа на честь видатного письменника та громадського діяча Олеся Гончара. Автор у цій статті детально розповідає про постатей (Столипін, Чкалов, Кацхавелі, Гершуні) іменами яких була названа ця вулиця, наводить їхні короткі біографії. Кияни знайдуть в цьому розділі багато цікавого про своє місто. Адже ці есе написані з любов’ю, пошаною, благоговінням перед своєю малою батьківщиною.
В другому розділі оповідається про подорожі за кордон. Сергій Грабар описує враження від міст Північного Кіпру (Фамагуста, Іскеле, Левкоша), подає їхню коротку історію. А подорож Азербайджаном пов’язана з іменами людей, їхніми долями, які тісно зв’язані з культурою цієї країни, її звичаями, традиціями. Письменник колоритно змальовує інший уклад життя, культуру, ментальність, і, навіть кухню в цих країнах. Ці подорожі Сергія Грабаря допомагають збагнути красу міст й окремих держав і найголовніше – усвідомити цінність свого краю, бо все пізнається у порівнянні. А порівнювати є що, бо Київ (і загалом Україна) нічим не поступаються Пн. Кіпру й Азербайджану.
Відчути смак історії свого міста, його куточків, найулюбленіших місць, а також: поринути у вир далеких країн запрошує вас Сергій Грабар.