Про фордизм українською

Форд Генрі. Моє життя та робота. – К. : Наш Формат, 2015. – 384 с.

Заробити мільйон доларів можна дуже легко, якщо ви осилите книжку Генрі Форда. Секрети успіху талановитого конструктора зі штату Мічіган прості й складні водночас, парадоксальні й дещо утопічні для нашого часу. Основний принцип фордизму: поступове зменшення плати за продукт і поступове збільшення якості надання послуг, товарів. Ключова теза про те, що виробництво не означає купити дешевше, а продати дорожче, руйнує підвалини сучасного розуміння бізнесу як способу заробити якнайбільше грошей через корупційні схеми та махінації, віджати успішні підприємства й збагатитися за рахунок інших. Саме такий гнилий постсовковий стан речей в Україні 21-го століття різко контрастує із Америкою початку 20 ст., в якій зароджувалася індустріалізація, створення системи профспілок, конвеєризація та стандартизація на підприємствах, яку вперше запровадив на своїх заводах Г.Форд. Фордизм (майбутній напрям наукової організації праці) виріс із невеличкої майстерні у Дірборні, фермі, де народився і зростав юнак Генрі. На початку великий інтерес у хлопця викликали годинники, котрі йому доводилося збирати й розбирати, лагодити. Конструктор брався за роботу на електричній станції, експериментував із різними видами двигунів, був співвласником автомобільної компанії. Але найбільше враження дитинства, зустріч із локомобілем, як певне осяяння, наклало відбиток в житті – призвело до пошуку й конструювання автомобілів. Перший завод Форда, «Ford Motor Company» заснувався у 1903 році. Уже за 18 років, 31 травня 1921 року компанія «Форд Мотор» випустила п’ятимільйонний автомобіль. Жодному українському нуворишеві такий успіх навіть і не приснився б, власне, і аналогів такого стрімкого та якісного розвитку бізнесу в світі не знайдеш. В чому ж секрет, подумаєте Ви? Думаю, Г.Форд дбав не тільки про набиття кишень грішми, не жирував на зароблені кошти, як дехто з українських політиків та можновладців. Адже гроші та влада розбещують, коли вони у руках невігласів, розпусників, людей із низькою мораллю та вихованням. Сам Форд утверджував, що гроші – це лише інструмент у бізнесі і вони можуть дуже легко стати тягарем, якщо не мати плану. Велика заслуга американського промисловця в тому, що дбав про своїх робітників та якість створених товарів, покращення технології виробництва. А ще був достатньо спостережливою та поміркованою людиною, здатною сприймати й відповідати на виклики часу. Талановитим менеджером та організатором конвеєрного виробництва із великими статками. Форда можна назвати видатним піарщиком. Свої найдосконаліші моделі він завжди виставляв на міжнародні автоперегони, де його авто здобували перші місця. Відомий також на всю Америку судовий процес із конкурентами, названий процесом Селдена. Звичайно, про такі події писала уся світова преса, яка часто безпідставно пліткувала, намовляла та очорнювала компанію Форда. Але ці чинники навпаки позитивно впливали на продажі й покращували позиції фірми на ринку. Скептично великий американський промисловець ставився до двох речей: профспілок та банків (позики, банкіри, фінансисти). Перших він уважав такими, які грають на емоціях невдоволених своєю зарплатою і умовами роботи працівників, що в подальшому веде до страйків та бунтів, які аж ніяк не впливають на продуктивність, якість та кількість виробленої продукції. Через конфлікт із профспілками Форду довелося передати керівництво бізнесом своєму сину Едселу, та опісля деякого часу повернутися. Банкірів Г.Форд критикував за те, що вони думають лише мовою грошей і якби побільше із самого заводу витягнути коштів, зовсім не про якість товарів і їх виробництво. У період спаду купівельної спроможності американців, зниження продажів багато аналітиків пророкували розвал бізнесу Форда, відступ від принципів, але вдалі менеджерські рішення налагодили виробництво і підприємцю не довелося позичати, чого він так не хотів робити. Мало хто пише і говорить про те, що американський мільйонер побудував за власні кошти лікарню та ремісниче училище. Через негативне ставлення до благодійності, підприємець створив приватну клініку із кваліфікованими лікарями, чим безперечно вніс свою лепту у здоров’я американської нації. Ремісниче училище виховувало майбутню робочу силу для заводів Генрі Форда. Хлопці ще зі школи навчалися у ньому, а потім проходили практику на підприємстві. Це свого роду й навчальний експеримент, котрий розкрив педагогічні нахили американського підприємця. Підсумувати цю розповідь про книжку хочеться декількома Фордівськими афоризмами про людину, роботу, успіх, капітал, СРСР, бізнес, благодійність, освіту. 1. Людина, яка здатна працювати й думати, приречена на успіх. 2. Робота – зовсім не прокляття, а найбільше благо. 3. Шлях до успіху відкритий для будь-кого, хто думає насамперед про надання послуг і якісне виконання своєї роботи. 4. Капітал, який не збільшує кількість робочих місць, є дешевшим від піску. 5. Природа наклала вето на всю Совєтську Республіку, тому що вона намагається йти наперекір людській природі. 6. Великий бізнес дійсно занадто великий, щоб бути гуманним. 7. Не можу терпіти професійної благодійності або будь-який вид комерційного гуманізму. Як тільки людське співпереживання стає систематизованим, організованим, комерційним та професійним, серце його гасне, і воно стає холодним і липким. 8. Метою освіти не є заповнення голови фактами, а навчання людини, як користуватися розумом.

ДРУГ ЧИТАЧА (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/41349/)