Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон: Повість / Пер. з англ. Д. О. Радієнко; Худож – оформлювач Л. Д. Киркач – Осипова. Харків: Фоліо, 2007. – 127 с. – (Література).

Політ у вічність   Річард Бах – відомий американський письменник, філософ, пілот американської авіації, нащадок славетного композитора, органіста, скрипаля Йогана Себастіана Баха (по материній лінії). У творчому доробку американського письменника значна кількість романів, повістей, оповідань: «Чужий на Землі» (1963),  «Немає такого місця  — «далеко»» (1976), «Міст через вічність» (1984), «Втеча від безпеки» (1994), "Політ" (2003) тощо. Та найбільше досягнення літератора – повість «Чайка Джонатан Лівінгстон». Твір вийшов у 1970 р., але й досі захоплює мільйони читачів у всьому світі. В чому ж секрет «Чайки…» ? На перший погляд, написано в легкій манері, всі метафоричні герої начебто виписані просто й без особливого напруження можна збагнути закладені в повісті проблеми, ідеї, смисли. Та при глибшому «вчитуванні» ця повість більше скрадається на притчу. Образ Джонатана Лівінгстона стає блискучою алегорією,  яка служить для вираження певної  абстрактної ідеї, а саме безмежних можливостей людини, що звільнившись від старих уявлень про себе (вигнання Чайки зі зграї) і пройшовши певні стадії навчання (уроки Старійшини Чіанга, Саллівана), може досягти певного ступеня пізнання себе, передати досвід іншим (повернення Джонатана у свою зграю й навчання молодих чайок). Така ідея, модель стосунків між світом і «Я» не характерна для християнського віровчення та світосприйняття, а більше нагадує відголоски східних вчень – індуїзму, буддизму, індійських релігій тощо.  Це насамперед те, що душа мандрує-перевтілюється  з одного тіла в інше (реінкарнація), її конкретні справи у цьому втіленні вплинуть на подальше існування у наступному (карма). У повісті,  ці положення яскраво висловлені вчителями Джонатана Лівінгстона. Наприклад, чайка Салліван відповідає Джонатану: « Уявляєш, скільки життів ми маємо прожити, перш ніж почнемо здогадуватися, що життя – це не тільки пожива, боротьба за владу у Зграї? Тисячі життів, Джонатане, десятки тисяч! А потім іще сотню, поки не зрозуміємо, що таке вершина знання, і ще сотню, поки не впевнимося, що мета нашого життя – досягти цієї вершини і передати своє знання іншим. Звичайно, і тут діє той самий закон: ми вибираємо для себе наступний світ завдяки тому, чого навчилися у попереднім» (c. 57-58).  Або, коли Джонатан засвоює слова  Старійшини, який міг телепортуватися з одного місця в інше: «За словами Чіанга, уся хитрість була в тому, щоб Джонатан перестав бачити себе ув’язненим у тілесній оболонці, яка має розмах крил сорок два дюйми і знає певні льотні прийоми. Весь сенс у тому, щоб усвідомити: його справжня сутність, як ненаписане число, перебуває водночас у будь-якій точці простору та часу» (c. 66-67). Чітко простежується вплив східного, містичного світосприйняття, коли для самовдосконалення людині потрібен «гуру», який вестиме учня до просвітлення, шляхів реалізації «Я».  Чайці потрібно постійно самовдосконалюватися, літати все краще і краще, аби  досягти такого пізнання самого себе, яке можна передати іншим і цей живий ланцюг досвіду ніколи не переривається. Самовдосконалення, неперервність польоту, можливо, це є ключем успіху Чайки, яка живе у нас? І якщо повірити Джонатану Лівінгстону, то політ триватиме все життя (велику кількість життів), варто лише розправити крила й усвідомити: небо підкорюється сміливим й наполегливим, тобто тим, що можуть присвятити себе самопізнанню; політ у вічність триватиме доти, доки сам індивід захоче відкривати його у собі і ніколи не припинятиме підкорювати вершину за вершиною. Ось це є найбільшим та найпотаємнішим , тим, що людина за допомогою образу вічної  Чайки може відкрити в собі.