У плині внутрішньої форми та прихованого змісту

Ройбуш – це зміцнювальний та цілющий напій, який походить з Африки. Щось подібне до чаю і кави. Ця назва взята з одного вірша, вже налаштовує на певний релакс, спокій (над текстами вгорі намальовано горнятка з ройбушем). Читаючи її, потрапляєш у вир плинних емоцій, переживань, відчуттів. І хоч перша книжка – це здебільшого учнівство. І на початку, митець черпає з поетичного океану минулих епох; вбирає  образи, асоціації, метафори, ритмомелодику в досвідчених (класичних) поетів, виробляючи свій самобутній стиль письма. Та навіть ця книга Тетяни Землякової засвідчує її літературні здібності. Це відчувається на рівні форми. В передмові до збірки Іван Андрусяк зазначив: «Особисто мені найдужче імпонує в першій книжці Тетяни Землякової – ритмомелодика. Уміння прописати риму у vers libres – риму, якої у vers libres формально немає, але фактично є». І, cправді, на перший погляд, її тексти скидаються на верлібри, але їм притаманна радше внутрішня рима: «п’ять хвилин привласненого життя,//в порцеляновій долоні горнятка. //на згадку про тебе // лише натхненне густе дихання, //і загублений опік.//а ти зваблюєш чорною усмішкою // наступного кавомана //омана…//залишається на дні,// у недолугій абстракції з гущі,//яка розповзлась заспаним оком// зі звуженою зіницею //… різниці ніякої,//але побачити майбутнє набагато складніше.//» (c. 23); «//лунка і тиха, ледь чутно дихає// зимова ніч, //десь скиглить віхола, не чула голосу // із потойбіччя, // звабливо дивиться, а зорі жменями //  кидає в сніг, //із білим попелом, руками з опалу//розв’яже міх. //застрягне китиця, перлинно світиться//оддалік,//від світла мружиться, зіниці звузяться,// і лунко крик.//відіб’є віхолу. вона ще дихає, комусь в обличчя.//а він востаннє, перед світанням,//охрестить ніч.//» (с  35). У плині внутрішнього римування, поетеса може віднайти потрібну риму і так вибудувати вірш, що він стає органічним цілим. Одна прихована рима перетікає в іншу, як морські приливи і відливи. Рима тут слугує для зміни настрою, стану, інтонації та вибудування цікавих асоціативних рядів. У потоці асоціацій створюється ефект фотографування, де кожна світлина – це спалахи  в русі думки й свідомості. Таке враження, що від поетеси не вислизає жодна деталь, жодна рисочка, жодна цяточка  про яку вона пише. Поміж тим,  її поезія цікава  не тільки з огляду на форму, а і змістовим аспектом. І в ньому найбільше приваблює  недомовленість, таємничість, звернення до міфології, народних уявлень. В текстах поетеса звертається до наяд, Мольфарів, магдалин: «//сьогодні заговорять наяди.//латаною-перелатаною тишею, солоним дифтонгом.//слід змокрілих долонь,//cпокій снитиме власним відродженням,// вкотре //за тисячу викрадених подихів. //cміх похопиться тишею//більше…//нічого//окрім запізнілої молитви наяд,// і наполоханого прощення по тому.//рецидив вранішньої втоми, //ледь торкнеться долонею скронь,// і//…латана тиша навколо.// лише сьогодні заговорять наяди. //» (c. 16);  «//забав мене до півночі,//бо по першій хвилині воскресну магдалиною.// і руки складені човником,// струснути мов язик молодого полум’я// не тобі дозволю.// а доля сипатиме сотнею ламаних доріг,// і лінія серця буде стерта першою.//дев’ятим кроком вже зміряно північ.// і по прешій хвилині воскреснуть магдалини.//» (c. 18); «//коли непрощення смарагдового погляду// впаде додолу,// шукатиму Мольфара.// Витопчу попелом рай// затруєний недопалками снів,// що гойдали останній спогад про диво//… злива мине,// і тіні знову вмітимуть брехати,//окрайцями щастя не свого розкидатимуть//поміж мріями,// коли дозріє//вибавлений Мольфаром рай для мене.//» (c. 27). За цими образами ховається світ сповнений протиріч й надії, і найприкметніше, пошук справжнього буття. Медитації над словами стають визначальним чинником долі ліричної героїні, яка водночас і вагається, і боїться, і навіть якоюсь мірою ховається за них. У центрі цих поезій стоїть відчуття непрощення, яке  переплітається з релігійно-міфологічною складовою витворюючи неповторний і втаємничений світ.

Збірка «Ройбуш на тиші» привабить усіх, хто захоче спокою, роздумів,  тонких відчуттів та емоцій за чашечкою смачного напою.

Друг  читача, 22 квітня, 2011 р.