Урбаністична симфонія

У столичному Домі освіти та культури «Майстер-клас» відбулася презентація нової книжки Сергія Жадана «Месопотамія». Складається нове видання із 9 оповідань та близько 30 віршів. Перед початком кожного розділу вміщені урбаністичні малюнки. Старі будинки, магазини із радянськими написами, розвалені заводи, пам’ятки архітектури. Усе це повантажує читача в міський ландшафт Харкова. Суєтливе й плинне життя у кам’яних джунглях Жадан змальовує в особливий манері. Це схоже на  миттєві фотоспалахи, які фіксують рух, зміни картинок та їхню комбінацію. Місто, немовби схоплене поглядом із автомобіля, який рухається на великій швидкості.  За допомогою спеціальної техніки літературного монтажу, автор створює внутрішній ритм, за яким рухаються люди, машини, будинки. Місто в нього це велетенський рухливий механізм, в якому кожна деталь гармонійно поєднана одна з одною, де є своя акустика і динаміка. Це все вкупі створює щось на кшталт урбаністичної симфонії.   Дев’ять історій описують життя чоловіків, імена яких викличуть у кожного власні асоціації. «Марат» – про загиблого спортсмена, «Боб» – про українського емігранта, «Ромео» – про закоханого підлітка, «Маріо» – про молодого майстра цеху, «Фома» – про бізнесмена, власника кав’ярень, «Матвій» – про радіожурналіста, «Лука» – про провінційного художника з онкологією,  «Юра» – про  хворого підприємця, «Іван» – про невдаху нареченого. Оповіді не мають закінчення, з відкритим фіналом, перетікають одна в одну, а герої переходять з історії в історію. Сюжет, котрий не розвинувся в одному оповіданні, набуває продовження в іншому, утворюючи таким чином циклічну структуру прози. Його персонажі розмовляють про повій та заміжніх жінок, виховання дітей та родинні стосунки, смерть та любов, дружбу та зраду, ніжні почуття та жорстку агресію. У новій книжці годі знайти слова про політику, шароварщину, мистецтво. Не має в оповіданнях і рясної ненормативної лексики, брутальних сцен і пошлостей, загравання з темою нетрадиційної орієнтації. Всього того, що зазвичай притаманно Жаданові-прозаїку. Натомість письменник постає у незвичній для нього іпостасі, себто філософа і моралізатора, який продукує сентенції в кінці або в середині розділів. Зважаючи на те, що автор пройшов певний віковий рубікон, давно обтесався в мистецтві й житті його дидактизм видається мені цілком прогнозованим й закономірним. У другому розділі представлено три десятки  нових віршів без назв. Це все уточнення і узагальнення до розповідей про чоловіків. Хоча лише деякі з них продовжують-доповнюють оповідання. Решта ж – це ритмізовані, стилізовані під сцену тексти, які не мають нічого спільного зі старими збірками поезій Сергія Жадана. Більшість образів і метафор в цій добірці перекочували із книжки «Вогнепальні і ножові». Найяскравіші вірші у «Месопотамії» про: Ісуса, який боксує на рингу із юним вантажником, Святого Франциска, який збудував місто для серферів і героїв, охороняючи його. Загалом біблійна та соціально-етична тематики – це два кити цієї добірки. Хоч трапляється поодинокі вірші, які не вписуються у загальний контекст, варіюючи між інтимною і філософською лірикою. Сергій Жадан написав добротну й читабельну книжку. У ній є розвиток нових для письменника тем, експеримент з прозовою формою. Письменник ще раз підтвердив свою репутацію, одного з ключових гравців сучасного літературного процесу.  

Газета "Культура і життя"№16 за 18 квітня 2014 р.