Відкриття “чужих скелетів”

Вельми дивна назва нового роману сучасного українського письменника, журналіста, сценариста Андрія Кокотюхи. Від самої назви віє чимось містичним, чи то пак анатомічним, але насправді «Чужі скелети» – це конкретні факти з чужого життя, з якими познайомився головний герой, сорокарічний лікар-хірург Антон Сахновський. А сталося це так: стомившись від столичного та подружнього існування, Антон вирішує почати нове життя, і в цьому йому допомагає тітчин будинок в Жашкові, який вона залишила київському племіннику. Сповнений мріями про відкриття приватної клініки в місті, київський лікар навіть і не підозрює, що по приїзді в Жашків, в льосі біля будинку знаходиться труп людини. З цього моменту для Сахновського починаються пригоди, в яких він бере безпосередню участь.
В льосі він знайшов труп брата відомої жашківської бізнесменши – Юлії Гараніної, яка розшукувала свого молодшого брата Руслана. Руслан натомість, був фізично і психічно хворою людиною, і за своє життя встиг заснувати секту – «Територія Свободи». Антон з Юлією упродовж роману шукають винних у злочині проти Руслана, і шляхом розмірковувань над справою та певних дій, з’ясовують, що до смерті причетні колишні адепти секти…
В романі превалює одна наскрізна сюжетна лінія: пригодницька. Пригодницька полягає в небезпечних авантюрах у які потрапляє Сахновський з Гараніною, що ледве не закінчуються загибеллю київського лікаря( це небезпечна пригода з Жашківським бізнесменом Ігорем Крамарем, зустріч з адептами секти та поранення одного з них). Динаміка в романі розгортається непередбачувано , події відбуваються навколо історії з Русланом Гараніним та конкретних дій основних героїв( міліція ж прагне якнайшвидше закрити цю справу, бо їй не потрібний зайвий розголос). Статика в творі – розмірковування над ходом власного розслідування, аналіз події, висунення різних припущення, гіпотез тощо. Окремо стоїть лінія стосунків Юлії Гараніної та Антона Сахновського, але в творі вона чітко не виписана. Пригодницько – дедуктивне тло складає подієвість цього детективу.
Образ Антона Сахновського нагадує такого собі холодного й непробивного «Рембо», що з будь-якої небезпеки виходить цілим й неушкодженим. Така гіперболізація рис характеру:сміливість, мужність, кмітливість – робить з нього штучний образ, образ підведений до певних рамок. В ньому риси ніяк не розгортаються, залишаючись на сталому рівні, не терплячи жодних змін, роблять його передбачуваним й нецікавим.На перший погляд, образ Юлії Гараніної видається таким самим, але він глибше за образ Сахновського. Ділова жінка, яка має власний бізнес, машину, будинок на околиці(чим не мрія для обивателя?!), авторитет у комерційних колах і вплив на місцеві органи влади. Юля розшукує власного брата, її мучить совість за те, що Русланові більше ніхто окрім неї не може допомогти. Тоталітарно-авторитарний тип поведінки Руслана та вдале вміння використовувати людей заради власної наживи – відвернули його від батьків і друзів. З одного боку, розуміючи, що Юлін брат – остання сволота і просто аморальна людина, який не зміниться й буде продовжувати чинити так, а з іншого те, що у нього більше нікого немає на білому світі – вона все-таки розшукує Руслана, заради встановлення справедливості. Отже, совість й бажання справедливості, переважують в Гараніній, і образи, і Русланову провину перед батьками, і все зло заподіяне ним. Цей жіночий образ – найцікавіший з читацької точки зору.
Роман зацікавить любителів пригодницьких детективів, гострих поворотів сюжету, непередбачуваних подій тощо. Книжка легка й захоплююча, змусить хоч трішки співпереживати героям.
                                                                                                                                           Друг Читача, 2010, №13. с. 8.